Живу-плету… Молекули єства
Вбирали бруд, що цяпає на сито.
А вчора тінь квача на лоб лягла:
Святенник бруд намірився... білити.
Між чорнобривців провела всю ніч,
Уранці слухала прогноз погоди...
Тишко – пречорний кіт – заціпенів,
Бо дід-святенник знов човпе по сходах!
В супружника і сина – сум`яття.
Тишко умився, муркотить на чатах…
У отвір для ключа – брудна рука,
Щоб екзекуцію «очищення» почати.
Чи я на мак намазую коржі?
Хай бачить власний лоб – а не чужі.
І на базарі дід мене підсік:
Потяг з торбини моркву й «кукурік!»...
Йому довірилась – у липні ще – кума,
Тепер побілена, та хатоньки нема.
Прочитано 10177 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Марфы и Марии - Борисова Виктория Этот стих был написан на основе примера, взятого из проповеди пастора церкви "Возрождение" г.Первомайска, Луганской обл., Украина, Пронина Елисея. Текст проповеди вы можете найти по ссылке http://yelisey.ru/?p=3388
Буду благодарна каждому, оставившему свои комментарии и оценки.
С любовью в Иисусе Христе, Вика.
