На остановке в ожидании автобуса встретились две давние подруги. И вот какой у них получился разговор.
- Ой, Валентина, ты что ль?
- Ну, Клава! Рядом живем, а не видимся годами! Ну, рассказывай, как жизнь, как там твой?
- Да ну, не спрашивай… Целыми днями на работе пропадает. Мы уж забыли, как он выглядит.
- А у моего наоборот - свободный график, целыми днями дома лодырничает!
- Ну зато хоть с семьей общается.
- Ну да, с детьми играет. Видно, в детстве не наигрался… Сам-то - дитё!
- Ну, я вот тоже смотрю – у моего дети-то выросли, так у него теперь машина вместо игрушки – и копается в ней, и копается.
- Ну ладно хоть есть в чем копаться. У моего и машины-то нет. Даже продуктов не привезти, все на себе таскаю.
- А чего его в магазин не отправишь?
- Он все равно все не то купит. Лучше самой сходить.
- Да уж, в покупках им нет равных. Мой тут кондиционер купил. Ползарплаты отдал, а толку от него – только в коридоре спотыкаемся.
- Да зато ты посмотри, какой он у тебя хозяйственный – все в дом, все для семьи. Чтобы мой что-нибудь домой купил?! Да никогда!
- Да уж, хозяйственный… - ухмыльнулась тетя Валя. – Хозяйственный бы ремонт сделал – обои со стен свисают, потолок сыплется, а он еще мне говорит, что у нас в доме грязно! Да в такой квартире и убирать-то не хочется!
- Да, - посочувствовала тетя Клава. А я своего заставила-таки, взялся за ремонт – так все ж напутал – сначала обои поклеил, потом потолок начал красить, и все заляпал. Пришлось рабочих вызывать, чтоб переделывали… Ну ничего нормально сделать не могут!
Наступило молчание.
- Да… - грустно сказала тетя Валя.
- Да… - не менее грустно согласилась тетя Клава.
Еще с минуту обе смотрели на дорогу, а потом тетя Валя вдруг как-то повеселела, похлопала тетю Клаву по плечу, и ободряюще сказала:
- Ну ничего, моя дорогая, - видно, доля у нас такая. Раз послал нам Бог таких мужей, значит надо с ними как-то жить, терпеть.
- Ну, понятно, - согласилась тетя Клава, с лица которой грусть испарилась сразу после тети Валиного лица. – А куда деваться? Деваться-то некуда! Мы ж не как неверующие. Это у них все просто – чуть не так – сразу разводиться.
- Да уж, конечно, не как неверующие, - снова поддакнула тетя Валя.
И кто знает, сколько бы еще они стояли и жалели друг друга, соглашаясь в своей несчастной доле, если бы к остановке не подошел тети Клавин автобус, и не увез ее в известном направлении. А тетя Валя еще долго махала уезжающей тете Клаве, и думала:
- Ну ладно, хоть не я одна такая, хоть не у меня одной так…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
